ВОРОНЬКІВСЬКА СІЛЬСЬКА ГРОМАДА

КАРАВАДЖО В СЕЛІ ТА ПУШКІН ЗІ ШКОЛЯРАМИ

МИКОЛА ЮХИМОВИЧ ШУТИЙ - СПРАВЖНІЙ ХРАНИТЕЛЬ ІСТОРІЇ РІДНОГО СЕЛА ВОРОНЬКИ. А ЩЕ ВІН ІДЕАЛЬНО ВІДТВОРЮЄ КАРТИНИ ВСЕСВІТНЬО ВІДОМИХ ХУДОЖНИКІВ. АЛЕ ЗІЗНАЕТЬСЯ, ЩО ПРОДОВЖУВАТИ ЦЮ СПРАВУ НЕМАЄ КОМУ

Тарас ПОПОВ, Час оновлення, квітень 2018.

У затишній та скромній оселі на стінах красуються відомі картини: тут і «Три богатирі» Васнецова, і «Покладення до гробу» Караваджо, і «Березовий гай» Левітана.

Ні, Микола Юхимович не колекціонер рідкісних картин, він справжній талановитий художник, який відтворює  Інше його захоплення - збереження історії рідного села Вороньки.

КОРІННИЙ ХРАНИТЕЛЬ ІСТОРІЇ

Чоловік не приховує гордості, коли розповідає, що він корінний житель, справжній вороньківець: народився тут, закінчив школу. У 1964 році поїхав навчатися до Ніжинського педагогічного інституту на фізмат. Здобув освіту, але все одно повернувся до Вороньків, викладав у місцевій школі фізику та математику. Потім став завучем, а згодом і директором навчального закладу.

Саме він, що називається, підняв місцевий музей, зібравши для нього колосальний фонд, який стосується історії цього краю.

Досі пам’ятаю, як мені передали ключі від музею. Це був 1969 рік. Експонатів було не багато: газети, старі фотографії, книжки, монети. Доводилося наповнювати фонд самотужки: налагоджував контакти з іншими музеями. Вели переписку з архівними фондами, збирали матеріали, починали проводити перші екскурсії. Ось зараз можу сказати, що це моя гордість. Але, на жаль, продовжувати справу немає кому: усі розуміють, що це складна робота, а гроші за ентузіазм ніхто не платить», - із помітним сумом у голосі каже Микола Юхимович.

До речі, раніше до музею приїжджали люди з Канади, Франції, Польщі, Панами, Німеччини. Особливу цікавість викликало місце поховання князя Сергія Волконського та його дружини княгині Марії Волконської.

ДОНЬКА БОНДАРЧУКА В ГОСТЯХ

«Були в нас і відомі люди. Якось завітала донька Сергія Бондарчука, що відомий своїм фільмом «Війна і мир».  Вона зі знімальною групою шукала місце для зйомок історичного фільму про Пушкіна. І ось уявіть собі. Іде урок, а я кажу учням: «Хочете побачити справжнього Пушкіна? Погляньте у вікно!»  Діти кинулися до вікна, атам справді ходить Пушкін у вбранні тих часів. Звісно, то був актор, проводилися кінопроби. Але ж як це було цікаво для школярів! Побачили живого Пушкіна», - пригадує чоловік.

Що стосується його художніх шедеврів, то Микола Юхимович розповідає, що малювати почав із дитинства: «Моя мама вишивала дуже красиві рушники. Я дивився на ескізи, і мені завжди хотілося щось подібне намалювати. Кілька разів спробував, стало виходити. Пізніше, у класі п’ятому, мій хист до малювання побачив учитель. Він тоді сказав, що я буду хорошим художником. Ось так воно й вийшло».

КАРАВАДЖО І ЛЕВІТАН

Сьогодні в його особистому фонді 28 картин. Серед них дуже якісно виконані копії таких полотен, як «Три богатирі» Васнецова, «Покладення до гробу» Караваджо, «Березовий гай» Левітана. Намалював і портрет своєї дружини - йому виділено почесне місце в центрі.

А ще герой нашого матеріалу розповів дуже цікавий факт: відому картину «Альонушка» він писав тричі й кожен екземпляр дарував: чомусь саме цю репродукцію дуже полюбили його близькі та рідні.

«А взагалі я люблю історичні сюжети та пейзажі. Інколи брав чорно-біле фото й відтворював фарбами на полотні те, що на ньому приховано», - каже художник.

Від спілкування з цією талановитою людиною залишилося солодко-гіркувате враження. Солодке від того, що є в нас люди, які всіма силами зберігають історію рідного краю, передають свої знання молодому поколінню та ще й встигають займатися творчістю. Це викликає від слів Миколи Юхимовича про те, що в нього немає наступника: ніхто не хоче займатися музеєм, бо це складна робота. Але ми все ж таки впевнені, що заміна буде. В Україні достатньо патріотично налаштованих людей, готових плекати свою історію. А такі люди , як Микола Юхимович, завжди допоможуть їм у цій складній, але важливій справі.