ВОРОНЬКІВСЬКА СІЛЬСЬКА ГРОМАДА

Марія  Миколаївна  Волконська  

(1806-1863)

Дочка генерала від кавалерії, учасника всіх  воєнних кампаній кінця XVIII - початку XIX ст.,  героя Вітчизняної війни 1812 р. Миколи  Миколайовича Раєвского та Софії Олексіївни  Костянтинової (з 1794 р. - Раєвської), дочки  колишнього бібліотекаря Катерини II, внучки М.  В. Ломоносова.

 Марія Миколаївна одержала гарну домашню  освіту. Була обдарованою піаністкою, мала  прекрасний голос, знала кілька іноземних мов. Із  сім’єю Раєвських іще з 1817 р. був добре знайомий О. С. Пушкін.

Юна Марія одружилася зі значно старшим від неї князем С. Г. Волконським за волею свого батька - М. М. Раєвського. Наприкінці 1825 р., вже чекаючи дитину, жила в маєтку батьків. Про події 14 грудня не знала. Народила сина Миколу 2 січня 1826 р., а вже 5 січня князь Волконський приїхав до маєтку Раєвських - і того ж дня, після зустрічі з дружиною та новонародженим первістком-сином, вирушив до армії. Його заарештували 7 січня. Як не намагались родичі приховати все це від Марії, та щойно вона дізналася правду, вирушила з сином до Санкт-Петербурга. За дозволом на зустріч із чоловіком їй довелося звертатися особисто до імператора. Після оголошення вироку М. Волконська попрямувала в 1827 р. за чоловіком до Сибіру. Прибула на Благодатську копальню 12 лютого 1827 р., згодом поїхала за чоловіком до Чити (1827) та Петровського заводу (1830). Залишила «Записки» з яскравим описом тюремно-каторжного режиму, характеристикою багатьох декабристів, відомостями про побут, культуру, а також про ставлення населення Сибіру до декабристів. На ім’я Волконської надходили «Літературна газета» Дельвіга, художні книги, зарубіжні журнали й газети. Марії Миколаївні судилося пережити смерть залишеного на рідню в Санкт-Петербурзі маленького сина, а згодом і батька, розрив із братами й матір’ю, смерть дочки, яка народилася в Сибіру.

Із Сибіру Марія Миколаївна Волконська повернулася лише в 1855 р. Її подвиг оспівав М. Некрасов у поемі «Русские женщины».